Автор: Андрій Шептунов
Одеса — місто, в якому камінь оживає під руками майстрів, але у творчості Павла
Бреттера цей процес набуває особливого, майже сакрального значення. Корінний
одесит, Павло ввібрав у себе естетику південного міста, його світло та фактуру,
перетворивши їх на фундамент свого унікального стилю, який критики називають
«метафізичною еклектикою». Його роботи — це не просто пластичні форми, а спроба
зафіксувати в камені та бронзі те, що знаходиться за межами фізичного сприйняття.
Шлях Бреттера як скульптора нерозривно пов’язаний із пошуком «внутрішнього
зору». Працюючи з такими складними матеріалами, як пісковик, мармур і граніт, він не
просто відсікає зайве, а вступає в діалог із матеріалом, змушуючи холодний камінь
дихати й передавати найтонші емоції. Кожна його виставка, чи то нещодавня «МоЯ
метафора», чи то легендарні проєкти з «мармуром, що оживає», стає для глядача
запрошенням у світ символів та зашифрованих сенсів.
Творчий метод Павла будується на архетипах: у його руках народжуються ангели-
охоронці, міфічні істоти та образи, в яких сучасність зустрічається з вічністю. Він
часто використовує «канонічні» риси — мигдалеподібні очі та тонкі лінії облич, що
робить його почерк миттєво впізнаваним у професійному середовищі. Однак сьогодні
його руки, звиклі до різця та глини, тримають зовсім інші інструменти.
З початком повномасштабного вторгнення життя скульптора, як і мільйонів
українців, радикально змінилося. Павло Бреттер прийняв рішення, продиктоване
совістю та любов’ю до своєї землі: він вступив до лав Збройних Сил України. Сьогодні
майстер, чиї роботи прикрашають галереї та приватні колекції, несе службу,
захищаючи наше право на свободу, культуру та саме майбутнє українського мистецтва.
Цією статтею ми продовжуємо нашу спеціальну рубрику «You in the army now». У
ній ми розповідаємо про видатних діячів мистецтва — художників, письменників і
скульпторів, які змінили творчі майстерні на окопи та бліндажі. Це цикл про тих, хто
сьогодні є живим щитом України, доводячи, що голос творця не стихає навіть під
гуркіт канонади, а лише набуває нової, сталевої сили.
Для Павла війна стала часом переосмислення багатьох образів. Досвід служби
неминуче накладає відбиток на сприйняття форми та простору. Те, що раніше
здавалося метафорою, тепер набуває фізичної щільності реальності. Його «Ангели-
охоронці» та «Медитації» сьогодні звучать інакше, стаючи візуальним щоденником
людини, яка бачить світ крізь призму захисту своєї країни.
Ми вирішили провести це інтерв’ю в незвичайновому форматі. Розуміючи, що
майстру слова часто замінює форма, ми запропонували Павлу свого роду творчий
експеримент. Ми поставили йому низку запитань — від глибоко філософських до дуже
особистих і приземлених, — а він відповів на них не текстом, а своїми скульптурами,
створеними в різні періоди життя.
Нижче ви побачите цей унікальний діалог. Перед вами — роботи Павла Бреттера,
які стали його особистим шифром і відповідями на виклики часу. Вдивіться в ці
форми: у них застигли відповіді на питання про біль, надію, любов і ту саму
метафізичну силу, яку неможливо зламати жодним металом.
Яку свою роботу ви вважаєте технічним або концептуальним піком на даний
момент?
Покажіть втілення «метафізики» — того, що існує за межами фізичного світу,
але відчувається шкірою.
Якби Одеса була не містом, а станом душі, як би виглядала її пластика?
Покажіть роботу, яка стала для вас відповіддю на запитання, на яке не
знайшлося слів у звичайній мові.
Покажіть роботу, яка для вас сьогодні є візуальним втіленням сучасної України.
Яка з ваших робіт найкраще ілюструє поняття «моя метафора» — особистий
шифр, зрозумілий без слів?
Покажіть свою першу серйозну роботу, дивлячись на яку сьогодні, ви розумієте:
«Так, саме тоді я став скульптором».
Яка робота була створена вами як пряма реакція на події останніх років, ставши
свого роду щоденником пережитого?
Як виглядає рівновага між земним тяжінням і прагненням духу вгору?
Яку з ваших скульптур ви б хотіли бачити встановленою на відкритому просторі
міста, щоб вона стала його частиною?
Зобразіть крихкість надії, яка при цьому здатна простояти століття.
Чи є скульптура, яку ви категорично не готові продавати й залишите в особистій
колекції назавжди?
Завершуючи цей незвичайний діалог, стає зрозуміло, що для Павла Бреттера
мистецтво та захист Батьківщини — це не паралельні прямі, а грані одного й того ж
служіння. Поки майстер оберігає наше майбутнє в лавах ЗСУ, його скульптури
продовжують нести свою вахту в галереях і серцях глядачів, нагадуючи про те, що
світло та творча енергія завжди сильніші за руйнування. Кожна його робота — це
свого роду «пост на блокпосту» людяності, свідчення того, що навіть у найтемніші
часи дух знаходить спосіб прорости крізь камінь.
Для тих, хто хоче глибше зануритися у світ «метафізичної еклектики» Павла та
детально вивчити філософію кожної скульптури, ми запрошуємо відвідати його
офіційний сайт — там зібрана повна галерея з докладними описами сенсів, які автор
вкладає у свої твори. Також ви можете стежити за творчим шляхом і новинами
скульптора в його соціальних мережах: на сторінці у Facebook та в Instagram.
Підтримуючи українських митців, ми разом зберігаємо живу тканину нашої культури,
яку вони сьогодні захищають на фронті.
