Автор статті: Андрій Шептунов
У перетині двох наших спеціальних рубрик — «You in the army now» та «Срібло
та сталь: Документалісти нашого часу» — постає унікальна постать. Це людина, чий
життєвий і творчий шлях ілюструє, як високе мистецтво зливається з суворою
реальністю боротьби за виживання та свободу. Знайомтеся: Михайло Рай,
фотохудожник, чиї роботи відомі далеко за межами України, а нині —
військовослужбовець Збройних Сил України.
Михайло народився і сформувався на півдні України, і його рідний Херсон займає
центральне місце не лише в його біографії, але й у мистецькому серці. Це місто, з його
особливим степовим вітром, південним сонцем і впертим, волелюбним характером,
дало йому перші візуальні коди. Саме там він розпочав свій шлях, досліджуючи
навколишній світ через об’єктив камери та безмежні можливості цифрової графіки.
Стиль Михайла Рая важко вмістити в жорсткі рамки класичної фотографії. Це
радше глибокий, психологічний сюрреалізм, де фотографія стає лише інструментом
для створення складних візуальних метафор. Він майстерно працює з цифровими
маніпуляціями, поєднуючи реалістичні фрагменти і створюючи парадоксальні, іноді
тривожні, але завжди заворожливі світи. Його роботи змушують глядача зазирати у
власну підсвідомість, піднімаючи питання екзистенції, внутрішніх страхів та меж
людського сприйняття.
Проте повномасштабне вторгнення Росії радикально змінило контекст його
творчості. Сюрреалістичний кошмар, який він раніше конструював лише у своїх
цифрових творах, раптом вирвався на вулиці його рідного міста. Переживши важкі
місяці окупації Херсона, Михайло відчув на собі, як руйнується звична реальність і як
критично важливо зберегти внутрішній стрижень, коли навколо панує абсурд, темрява
та жорстокість.
Рішення стати до лав Збройних Сил України було для нього логічним кроком
людини, яка завжди шукала та відстоювала свободу — раніше в мистецтві, а тепер зі
зброєю в руках. Рубрика «You in the army now» сьогодні є не просто фігурою мови для
Михайла, а його щоденною фізичною реальністю. Він змінив творчу студію на
військовий однострій, але не втратив свого гострого, безкомпромісного бачення світу.
Його проєкти, створені під час повномасштабної війни, зокрема пронизливі серії
«Херсонський Щоденник» та «Український Дім», ідеально резонують з ідеєю нашої
рубрики «Срібло та сталь». Рай документує цю історичну епоху не через сухий
репортаж, а через емоційні відбитки подій на душі нації. Його документалістика — це
фіксація станів, травм, надії та незламності, які сьогодні проживає кожен українець.
Коли слова втрачають свою силу перед обличчям історичних потрясінь і
щоденного болю, на допомогу приходить візуальна мова. Саме тому ми обрали
незвичний формат для цієї розмови. Ми не просили Михайла писати довгі тексти чи
давати розлогі коментарі у короткі хвилини відпочинку між службовими завданнями.
Замість цього ми поставили йому питання про найважливіше: про дім, відчуття часу,
внутрішні трансформації та джерела сили.
На кожне з цих питань фотохудожник і воїн Михайло Рай відповідає своїми
творами. Кожна картина нижче — це його пряма мова, сконцентрована емоція і чесне
свідчення очевидця. Пропонуємо вам зануритися в цей візуальний діалог, де образи
говорять гучніше за будь-які слова.
Продемонструйте фотографію, яка найкраще передає ваш внутрішній стан у той
момент, коли ви усвідомили, що звичної реальності більше не існує.
Продемонструйте фотографію, на якій відображено той самий характер півдня
— впертий, вільний і непохитний перед обличчям загрози.
Поділіться твором, де поняття свободи перестає бути просто абстрактним
словом і набуває видимої, фізично відчутної форми.
Відкрийте для нас твір, в якому світло перемагає темряву не в буквальному,
оптичному, а в глибоко метафоричному сенсі.
Поділіться роботою, яка без зайвих слів відповідає на питання про те, що саме
дає вам сили залишатися і продовжувати свою справу сьогодні.
Яка ваша робота найкраще передає відчуття того, як сюрреалістичний кошмар
раптово стає повсякденною реальністю?
Відкрийте для нас кадр, який уособлює невидимий, але міцний зв’язок між
українцями, розділеними зараз відстанями.
Яка з ваших картин говорить про Чорне море не як про звичну декорацію, а як
про суворого і мовчазного свідка історії?
Поділіться візуальною історією, яка могла б без слів пояснити глядачеві суть
української ідентичності, не вдаючись до очевидних символів.
Поділіться роботою, де міська архітектура та вулиці виступають не просто
фоном, а живими учасниками подій, що відбуваються.
Яка ваша робота метафорично розповідає про глибоке коріння і прихильність до
рідної землі, яку неможливо розірвати?
Поділіться твором, який ви б залишили майбутнім поколінням як найбільш
емоційно чесний документ нашого часу.
Ці візуальні відповіді — лише невелика, але надзвичайно глибока частина
всесвіту Михайла Рая. У кожному пікселі його цифрових полотен зашифровано біль
втрат, силу спротиву та незламну віру у світло, яке обов’язково подолає темряву. Його
роботи доводять, що навіть тоді, коли повсякденність перетворюється на жорстокий
сюрреалістичний сюжет, людина здатна зберегти в собі здатність творити. Михайло
продовжує свою боротьбу на двох фронтах: захищаючи країну зі зброєю в руках та
зберігаючи нашу ідентичність через своє безкомпромісне мистецтво.
Ми щиро дякуємо автору за цей відвертий діалог без слів. Кожен його твір
сьогодні — це не просто арт-об’єкт, а важливий історичний документ, написаний
мовою метафор і символів. Ми чекаємо на той день, коли головною темою його нових
робіт знову стануть мирні сюжети, а зброю остаточно змінять інструменти цифрової
графіки.
Щоб глибше зануритися у творчість Михайла Рая, підтримати митця та побачити
більше його пронизливих робіт, запрошуємо відвідати його офіційні сторінки:
Офіційний сайт
Instagram
Facebook
