/Про приємне і прекрасне/
Звично стаєш перед мольбертом з полотном і підносиш до нього пензель з фарбами.
Звичними жестами змішуєш фарби на палітрі, а обличчя певно вже не схоже на звичне, бо ти злітаєш))
Питання навіщо ти це робиш – вже не ставиться. Лише інколи, люди не з оточення – таксисти, віддалені або нові знайомі, можуть питати – то ти працюєш сама на себе?)) Або – а як ти на цьому заробляєш?
Але ти не знаєш, чи куплять цю картину, що ти зараз малюєш, коли це станеться і чи станеться взагалі. Та ти давно звик робити щось не термінове, не важливе, не потрібне комусь конкретно тут і зараз. Ти просто робиш це, бо не можеш не робити
Гроші, які тільки но потрапляють до тебе – миттєво перетворюються на нові полотна і фарби. Або на транспортування тих полотен до нових глядачів, на нові виставки.
То що, це ми працюємо самі на себе, чи може на спільний двигун мистецтва та культури?
Звичайно, що випадковим знайомим це не поясниш) А ось тим, хто прийшов на виставку – можна!
Хоча, це вони починають пояснювати нам, художникам, як вони вдячні, які вони щасливі, що така виставка відбулася, і вони прийшли, все побачили, здивувалися, зраділи.
У випадку з виставкою в Бельгійському Брюгге – одна українська художниця-ентузіст Світлана Лебіга Svitlana Lebiga вирішила провести там тиждень українського мистецтва і доклала до цієї ідеї всі зусилля, кошти, вміння, розум, талант і душу.
За що їй величезна подяка і від мене , і від багатьох інших, від країни і від української культури, у якій вона є дуже помітним двигуном…. Адже про те що вона робить пишуть провідні ЗМІ та знімають сюжети телеканали номер один.
Я зі свого боку теж трохи доклала зусиль – пишаюся тим, що мені вдалося залучити до участі цікаву особистість художницю та кінорежисера з сірої зони Олену Клочко @ Olena KlochkoOlena, що привезла в Брюгге свій фільм перформанс, який вчора ми навіть зареєстрували на Каннський фестиваль, бо він того вартий.
Ще я взяла з собою у багажі робити ще двох класних художниць – одна це Яна Супрун Yana Suprun, яка малює українські Карпати та Шевченка в стилі поп-арт, та американську художницю українського походження Олю Рондяк Ola Rondiak, яка робить скульптури-мотанки, робить картини колажі на основі фольк-матеріалів і ще багато кльових арт-об’єктів .
А ще на виставці були художник з Словенії Едік Бєльский Eduard Belsky, який просто вражає світ давно і сильно. Я вважаю це наче український Пікассо – просто за масштабами творчого потенціалу особистості. Його мадонни, усі його обличчя з картин – таке відчуття, що вони вже існували, просто ти згадуєш їх якоюсь прапам’ятю.
Також була чудова Маргарита Шейко портретистка чарівниця, яка живе в Чехії, прекрасна галеристка та художниця Наталка Грабовецька, що відчула у собі генетичний поклик малювати півнів.
Графічний геній Оленочка Наїдко Lena Naidko, що також є куратором музею сучасного мистецтва, Яна Гудзан Yana Hudzan, реставратор і художниця, що по чесному на морозі, в горах малює пейзажі. Прекрасна художниця, що малює пастеллю неймовірні пейзажі в Голландії Яна Іваннікова Yana Ivannikova
Ну а Сергій Захаров Serg Zakharov, з його мальованим романом, з його історією життя – це взагалі неймовірно що він був з нами там і його побачила Європа.
І такою ось компанією ми мали щастя проводити разом дні та вечори – ходили на виставки і концерти, їсти мідії чи борщ, дивитись карнавал чи малювати один одного, ходити музейними залами чи готувати їжу разом і ще багато чого)!
Справжні гури незайманих мрій було здійснено разом і ця насолода від такого смакування життя, від такого насиченого спілкування назавжди залишиться в скарбниці найкращих вражень і дає енергетичний заряд на довгий час вперед)
Дякую всім хто був причетний до цього прекрасного дійства – тиждень мистецтва в Брюгге!
Окремо вдячна Світлані Муcіній Svitlana Musinaза турботу і увагу, подарунки, нові знайомства та душевне тепло, дякую також Манучару Manuchar Mahatadzeза допомогу і пітдримку.
Безкінечно вдячна усім за спілкування, радісні очі, портрети, подарований час, та увагу енергію.
На фото – усі ми та класні моменти та фрагменти з події, зокрема навіть концерт мексиканської групи, де соліст вискочив на контрабас)))
Щодо того, що комусь може здатися цей пост не на часі, я відповім так – якщо в реальному житті нині все закрито, заборонено і поставлено на паузу, з чим я не збираюся сперечатися чи обговорювати, то тут же , в онлайн просторі – поки що можна все.
То ж я пишу про радість життя та мистецтво, в писатиму і далі цікаві історії і пости з Бельгії і про художників, бо у мене в запасі ще дуже багато історій і це лише передмова та розповідь про дійових осіб))).
Взагалі, я всерйоз вважаю що саме за часів апокаліпсису треба робити врешті решт те що хочеться і на що в звичайні часи не вистачало часу – ставати до мольберту чи писати щоденники.
Бажаю
усім
здоров’я
та
натхнення
і
далі буде)!
Olga Adam Alrubayee специально для art CHILI
