15 травня о 16:00 в Одеському музеї західного і східного мистецтва відкривається виставка «Вікна старого міста» художниці IraVish (Ірина Вишневська). В експозиції буде представлено три серії. Центральна з них —…
Віктор Колосов — одна з по-справжньому самобутніх і багатогранних постатей української артсцени. Поєднуючи досвід капітана далекого плавання з тонким світовідчуттям концептуального художника, він створює мистецтво, що виходить за межі звичних жанрових рамок. Його полотна — це не просто живопис, а зафіксовані на полотні філософські роздуми, у яких іронія й абсурд стають частиною художньої мови.
У Мюнхені відкрилася персональна виставка української художниці Ірини Федоренко, відомої під творчим ім’ям SEMIRA, — «Meine Welt» / «Мій світ». Вернісаж відбувся 29 квітня 2026 року, а сама виставка триватиме…
Стиль Андрія Железа впізнаваний. Його роботи побудовані на напрузі між протилежностями: холодним і теплим, раціональним і емоційним. червоний, який працює як колір життя, тілесності й енергії.
Творча біографія Багрія відзначена масштабними проектами, які резонують ізконтекстом часу. Будь то сонячна та іронічна виставка «Грецький салат», що апелює до античних коренів Причорномор'я, чи участь у проекті «Нові мости» в Одеському музеї західного і східного мистецтва — Леонід завжди шукає точки дотику. Його мистецтво — це міст між українською ідентичністю та світовим культурним простором, між міфологічними сюжетами давнини та гострими питаннями сьогодення.
Унікальність стилю Ольги Ярової полягає в парадоксальній відмові від традиційних живописних засобів. «А фарби навіщо?» — це питання, що одного разу стало заголовком статті про неї, ідеально описує її творчу філософію. Замість олії та акварелі в її арсеналі — ножиці, клей і гори макулатури. Старі газети, що зберігають новини минулих років, строкаті фантики від цукерок, прочитані книги та глянцеві журнали в її руках знаходять друге, куди довше життя. Це не просто колаж, це філігранний «паперовий живопис», де кожен клаптик паперу відіграє роль точного мазка пензлем.
Настя Мане — самобутня одеська авторка, яка створює світ через призму casual pop art. Від полотна до стін міста, від галерейних експозицій до дверей власного балкона — вона малює всюди, і всюди це по-своєму прекрасно. Її творчість тісно пов'язана з Одесою: Настя брала участь у проектах, присвячених культовим художникам міста — створювала стінописі в пам'ять про Ройтбурда, брала участь у виставках на честь Дмитра Дульфана, а також зверталася до соціально-політичних тем. Один з її помітних проектів — монументальний стінопис площею 50 м² в яхт-клубі «Катран», присвячений дітям, які блокували яхту Абрамовича.
Кожна робота Василя — це частина великої подорожі, яка виходить за рамки лише одного полотна. Художник документує свої творчі пошуки, знімаючи кінематографічні короткометражні фільми про процес створення картин. Романтика притаманна не тільки цим відео, але й самим творам: за шарами фарби часто ховаються особисті історії, випадкові зустрічі та спіймані ритми незнайомих європейських міст, від Берліна до Парижа.
Автор статті: Андрій Шептунов Перше квітня в Одесі — це не просто дата в календарі, це стан душі, коли навіть серйозні мистецтвознавці починають підозріло мружитися, а пам’ятники, здається, готові зійти…
Автор статті: Андрій Шептунов У перетині двох наших спеціальних рубрик — «You in the army now» та «Сріблота сталь: Документалісти нашого часу» — постає унікальна постать. Це людина, чийжиттєвий і…