Я не знаю, чи бачили Ви коли-небудь море? Чи бачили Ви, коли тишу змінює шквал? Так, я цього не знаю…. але я знаю, що як і у шматочку бурштину зупиняється час, так само і МОРЕ зупинило мить свого існування у часі та просторі у роботах мисткині Дар’ї Наквакіної.
Поєднайте одночасно повний штиль і нещадний шторм. Спробували? Ох, важкувато це зробити, хоч і кажуть, що протилежності тягнуться одне до одного. Проте як їх поєднати? Вважаю, що мисткиня Дар’я Наквакіна зробила не можливе. У своїх роботах вона показала НАМ МОРЕ! Одночасно і блакитну далечінь, у яку провалюєшся до запаморочення і безкомпромісну силу руйнування.
Я не знаю, чи бачили Ви коли-небудь море? Але я знаю, що якщо людина не колода з очима, то не може не замислюватись про перебіг свого життя. До чого тут море? А до того, що життя несподіване і бентежне. Море, яке вмить зі спокійного перетворюється на руйнівника, це і є життя. Не завжди є час йти, їхати, летіти до моря. У нашому клопотанні про сьогоднішнє Ми не знаємо про те, що наближається буря і що вона зупиниться не скоро.
Зміни та не визначеність – то є доросле життя. Але разом з тим це безцінний досвід. Робити мисткині у певному сенсі можуть слугувати сповідником. Треба лиш зручно вмоститись у крісло і, досліджуючи кожен сантиметр робіт, аналізувати прожиті роки. Дорога до МОРЯ прокладена – йдіть!
PhD Valentyn
