Художниця Снежанка Спасова Ніколова, яка зараз мешкає в Італії створює картини у техніці батік, які виборюють нагороди на провідних світових виставках. Полотна, виконані за допомогою фарб, пари, воску та матеріалів вторинного використання, виходять унікальними: зробити точну копію твору не може навіть сама авторка.
— У чому особливість картин у техніці батік у вашому виконанні?
— Розпис — це справжнє таїнство. Будь-яка робота від початку — загадка, адже ніколи не передбачаєш кінцевого результату: його неможливо ні повторити, ні скопіювати. Фарба завжди вражає мене своєю поведінкою. Щоразу виходить унікальний виріб, завдяки «танцю» фарби, що розтікається по тканині й незвичайним ефектам в результаті реакції використовуваних матеріалів. У такі хвилини я почуваюся справжнім творцем, який на певному етапі втрачає контроль і віддає себе в руки найвищих сил. Мій батик – це усвідомлення тендітного балансу буття.
— Якщо результат непередбачуваний, як ви будуєте процес роботи?
— Справді, за неповторністю батик можна порівняти з криптографічними токенами NFT (non-fungible token — у перекладі з англійської «незамінний токен»): навіть я сама не можу точно повторити свої картини. На підставі моїх знань та досвіду я лише здатна контролювати процес у початковій стадії, а потім у роботу втручаються зовнішні чинники – фізичні та хімічні процеси. Наприклад, я вибираю тип тканини (вовна, шовк, льон, бавовна, конопляне полотно), її щільність, фактуру та напрямок волокон – від цього залежить як ляже фарба (анілін чи акрил). Я використовую змішану техніку, покриваючи виріб воском та парафіном у певній пропорції. Це допоможе з’явитися на тканині різним візерункам і елементам, потім робиться ефект кракелюра і в ці тріщини вводиться фарба (метод затемнення) або кисневмісний відбілювач (метод відбілювання). Завдяки цьому я можу використовувати для своїх творів не лише білі полотна, а й кольорові. Фарба закріплюється термічно або під впливом пари та високого тиску – пропрасовується праскою або поміщається в автоклав. Але не в моїй владі відтворити всі вихідні умови: вологість повітря, температуру, атмосферний тиск та інше. І головне: крім фізики та хімії, є фактори, які взаємодіють із нашою душею та серцем, передаючи стан художника, його погляд на світ, особисті переживання, емоції, почуття.
–Чому сьогодні у художньому мистецтві та дизайні особливо популярні екологічні матеріали? Як художник за допомогою своєї творчості може сприяти збереженню довкілля?
— Художник, як і будь-яка людина, думає про своїх близьких, про соціум, про світ, який ми залишимо нашим дітям, а отже, і про майбутнє планети. Мені теж хочеться зробити свій невеликий внесок у заощадження ресурсів, тому я використовую для створення своїх творів екологічні матеріали, а також підручні побутові речі, які вже відслужили свій термін. Якщо можна дати речі друге життя, то чому б цього не зробити? Ми щодня відправляємо на смітник масу корисних предметів, навіть не замислюючись про їх вторинне застосування. Але навіщо я викидатиму те, що допоможе мені у творчості? Мочалки та губки, які деформувалися і втратили свій колір, стануть у нагоді, щоб прибрати надлишки відбілювача. Мастихін мені з успіхом замінять гнутий гвоздик, стара зубна щітка або зламані столові прилади. До речі, вилка — просто унікальний інструмент: їй можна поламати віск, зробити драпірування та інше. Всі ці лайфхаки вирушають у скарбничку екологічних заощаджень.
— Як же у такому разі виглядає ваша майстерня?
— Для роботи в мене є окрема кімната, а якщо нікого, крім мене, немає вдома, то я займаю всю площу open space. І тоді всі горизонтальні поверхні зайняті моїми матеріалами. Великий простір необхідний мені не тільки, щоб розмістити всі робочі інструменти, але й для можливості оцінити полотно з відстані. Ідеальна майстерня має бути не стільки широкою, скільки довгою, це дозволяє відійти подалі та побачити красу картини. І, звичайно ж, потрібне природне світло. На щастя, його у мене надміру — в Італії майже завжди сонячно!
Спілкувалася Ірина Федоренко SEMIRA – арт-експертка,
кураторка, художниця
