Вітаю всіх наших читачів і презентую вже 5 статтю проєкту #Імена!
Тож сьогодні почнемо з цікавого митця з Хмельниччини, знайомтеся – Руслан Малець!
Руслан народився 17 квітня 1981 р. в м. Городок що на Хмельниччині. Батько – Петро (також любив малювати, однак професійно мистецтвом не займався), мати Валентина – приватний підприємець, швачка, візажист. Творчістю Руслан почав захоплюватися з раннього дитинства. У 1991 році пішов в художню школу. Навчався там 4 роки. Звідти і розпочався його творчий шлях.
Перша вчителька Руслана, яка прищеплювала йому любов до мистецтва – Оксана Фурлет. Вона навчала маленького художника класти перші штрихи, знайомила з мистецтвом та допомагала віднаходити себе. Прикладом для наслідування у Руслана на той час був чоловік Оксани Миколаївни – Анатолій, згодом також і його викладач. Загалом, сім’я Фурлетів побудувала міцний фундамент для юного митця. В дитячій художній школі він знайшов багато однодумців і друзів, з якими спілкується до сьогодні. А роки навчання – це завжди світлий спогад з дитинства.
Будучи юнаком, Руслан у 1996 році вступив у Косівський Коледж Прикладного та Декоративного Мистецтва (ККПМ), на відділ художнього розпису. Цей навчальний заклад розширив світогляд молодого митця і дав нове бачення і розуміння мистецтва. Там він вивчав усі тонкощі рисунку, живопису та композиції. Після закінчення ККПМ, навчався рік в Коледжі Імені Труша у Львові і в 2001 році вступив до омріяної Львівської Національної Академії Мистецтва, на факультет художнього скла. Навчався там 6 років.
Впродовж навчання брав участь у багатьох виставках. Перша з яких була у 1998 році в Косові Івано-франківської області. З 2000 по 2004 рік брав активну участь у міжнародній виставці «Осінній салон», а далі – виставки у Львові, Тернополі, Луцьку. Після навчання мав десятирічну перерву в мистецтві пов’язану з сімейними обставинами. Повернувшись в улюблену справу, почав самостійно опановувати нові техніки. На даний час Руслан готує чергову персональну виставку.
На нові твори художника надихає все, що довкола. Зокрема, любляча сім’я яка створює атмосферу тепла, затишку та підтримки. Руслан часто пише картини, розглядаючи взаємовідносини людини з навколишнім світом. У своїх мистецьких творах розкриває різні проблеми, пов’язані з цим. Картини Руслана Петровича часто мають філософсько історичне забарвлення.
На даний час пише реалістичний живопис на старих дошках. На думку митця, структура дерева найкраще підкреслює написане зображення, яке розкриває його структуру і наповнює мертве дерево живими і яскравими барвами – цього не можна сказати про полотно. У своїх творах митець часто використовує жіночу фігуру. Каже, що краса жінки багатогранна і вічна. Цю тему можна розвивати у різних техніках і стилях. Що й робить живописець.
Загалом він людина яка постійно відкриває для себе щось нове і цікаве. Не боїться життєвих негараздів, каже що вони його загартовують. Не любить байдикувати. Намагається кожну хвилину свого життя прожити з користю. Усі свої мрії, сподівання та переживання зображує на холості, доці або папері. Мистецтво для нього не професія, а стиль його життя.
Далі переносимося з вами в мальовничу Буковину, звідки родом наша наступна мисткиня! З Оксаной Третьяковою ми знайомі вже досить давно. Навесні я запрошувала її прийняти участь в міжнародному арт-проєкті «DIFFERENT X», який я організовувала разом з Музеєм історії Київа. Тоді ми і мали змогу поспілкуватися з Оксаною та я більше дізнатися про неї та її твори.
Оксана Третьякова – художниця за покликанням душі та серця. Народилася на Буковині, живе та працює в Києві. Творить різними матеріалами: олійними, акварельними, акриловими фарбами, пастеллю, тушшю, олівцями. Використовує різні техніки, а також створює авторські.
Прошу звернути увагу на її роботи олівцями. Серія тварин – просто неймовірна. Знаю, що багато хто стоїть в черзі за замовленнями портретів своїх домашніх улюбленців.
Оксана Третьякова брала участь в багатьох колективних виставках живопису та графіки. Роботи художниці є в приватних колекціях України та за кордоном.
Особливо чуттєво мисткиня відноситься до портретів та людського тіла. Портрети у Оксани виходять дуже реалістичними, а от особисто мені дуже подобається обличчя звичайною ручкою, наприклад та, що на фото в галереї.
Зі слів авторки, коли пишеш портрет, потрібно відчути внутрішній світ людини, її емоції та пропустити крізь себе. Тут я повністю згодна з Оксаною, цікаво, коли думки художників так збігаються.
Тож, сьогодні ми, як завжди, залишаємо нашим читачам гарні емоції і занурюємо вас у світ краси та сучасного українського мистецтва! Слідкуйте за нашим проєктом! Далі буде…
#IrynaFedorenko #Semira #SemiraArt #ВасилисаДраконова #РусланМалець #ОксанаТретьякова
