Привіт, друзі! Сьогодні знайомлю вас з творчістю Володимира Семчука Vladzio!
Народився Володимир в селі Угринів Івано-Франківської області. З ранніх літ батьки побачили в малому хлопцеві несамовитий потяг до малювання і віддали на науку до художника Володимира Терешкуна, який і навчив юнака основам живопису, рисунку і композиції.
В 2002 році Володимир вступає до Інституту Мистецтв в Івано-Франківську на спеціальність декоративно-прикладне та образотворче мистецтво. Викладачем живопису та рисунку всі 5 років був П.М.Прокопів.
В 2007 році закінчив Інститут Мистецтв, зайнявся розписом храмів, де і почалося ретельне відточення техніки написання реалістичного портрету і анатомічно-правильної побудови фігури. Працюючи в храмах, завжди прагнув до творчого вдосконалення. З 2016 року почалась активна творча діяльність. Активний учасник міжнарожних, всеукраїнських та обласних виставок. Член ГО “Мистецьке Братство”. У 2019 році вступив до Національної спілки художників України. У 2020 році отримав золоту медаль “За відродження України” на міжнародному мистецькому пленері “Кращий художник/ The Best Artist – 2020”.
У творчості художника тісно переплітаються реалістичний та абстрактний напрямки. Вирізняється експресивною манерою письма. Володимир активно працює над становленням індивідуального стилю, особливо, як на мій погляд, відрізняються роботи з останньої серії, про них – трохи піздніше. Картини Володимира Семчука зберігаються у приватних колекціях України та за кордоном. На даний момент художник живе і працює в Івано-Франківську.
– Володимире, що для тебе творчість? Завжди цікаво в розмові з митцями дізнатися, як народжуються картини, що саме надихає, з чого виникає та складається авторський стиль?
– Я працюю в різних напрямках. Щоб знайти свій стиль, на мою думку потрібно спробувати багато різного і почерпнути з того краще, щоб воно інтерпритувалося потім в одне ціле, що зватиметься моїм. Джерелом натхнення для мене є природа. Особливо Карпати. Стани, колір, форма все це змінюється постійно, але залишається неповторним, щоразу цікавим. Я ставлю перед собою різні завдання працюючи на природі чи в майстерні. Інколи хочеться реалізму, а іноді інтерпритації побаченого. Та останнім часом я все більш схильний до емоційного живопису, який іде з середини моєї душі. Нещодавно відбулася моя персональна виставка під назвою «Парейдолія» Це і є яскравим прикладом моїх робіт, які йдуть з середини душі. Я починаю з абстрактних форм, змішуючи фарбу одразу на полотні. Від початку роботи я не знаю що вийде в кінцевому результаті, але це мене і цікавить та захоплює найбільше. Коли вже розкладено тонально все, я включивши уяву шукаю щось цікаве, що б по силуету нагадувало мені існуючу в природі форму і уже свідомо підкреслюю її. Чи то хатина, чи людина чи дерево. Якось так складається, що найчастіше із всього цього виринають пейзажі Карпат. Хочу в майбутьньому створити цілі серії присвячені рідним просторам гір. Писати гуцулів у їхніх колоритних костюмах, композиції з предметів побуту. Але все це інтерпритувати по своєму, не зовсім реалістично. Швидше експресивно, напів абстрактно. Щоб це був цікавий, сучасний живопис, але з енергетикою і афтентичністю Карпат і жителів гір. Популяризувати велич наших предків, їх безмежний талант, їх силу духу і прагнення вирізнятися з поміж інших. Це, для мене, є зараз джерелом натхнення на майбутні полотна.
– Мені дуже подобаються роботи з нової серії, ти розповів про стиль та художнє нутро, давай тепер поговоримо про концепцію, сучасне мистецтво – не лише форма, скоріше – більше, ніж просто форма. Згоден?
– Так, цілком. Тоді – невеличкий ліричний відступ – для повноти відчуття і розуміння.
Парейдо́лія, парейдольна ілюзія (дав.-гр.παρά — «поруч», «близько», «відхилення від чого-небудь», εἴδωλον — «зображення») — хибне зорове чи слухове сприйняття реальних об’єктів як інших, подібних за загальними ознаками.
При парейдолії невиразний та незрозумілий зоровий чи слуховий образ сприймається як щось виразне та визначене. Наприклад, в формі хмар вбачаються постаті людей чи тварин, в геометричних фігурах — обличчя, в реверсованих аудіозаписах — «приховані повідомлення».
Парейдолія є цілком банальним явищем, яке можуть спостерігати майже всі люди, проте дуже інтенсивні й часті парейдолії можуть буди симптомом ініціальних стадій гострих психозів. Якщо парейдолії втрачають характер об’єктивності, реальності і супроводжуються появою почуття їхньої штучності, ілюзорності, маревного тлумачення, то вони називаються псевдопарейдоліями.
Щодо зорового сприйняття чи, наприклад, процесу читання можна сказати: «Людина радше вгадує, ніж бачить».
Дана серія робіт – це дослідження явища парейдолії. В цілком випадкових, аморфних плямах, майже абстракних композиціях мозок людини вгадує образи і силуети, які народжуються в підсвідомості. В силу своєї уяви побачивши щось схоже на існуючу в природі форму я свідомо підкреслюю і більш чітко виділяю її, підводячи глядача до свого бачення і розуміння чіткого силуета чи форми. Проте це є лише моє індивідуальне бачення. Не рідко буває, що різні люди споглядаючи одну і туж копозицію можуть побачити абсолютно різні, притаманні лише їхній уяві речі. І це абсолютна норма!!!
В силу уяви людина може бачити будь-що в картині і відчувати різні емоції. Від задоволення до агресії. Активні кольори використані при написанні робіт вибрані не випадково. Все для збільшення емоційного навантаження на глядача. Для ще більшого розуміння роботи, додається відеовізуалізація роботи. До робіт прикріплені QR коди, відсканувавши які, глядач переходить за посиланням на відео, де поринає в особливий світ парейдолії. Все оживає і рухається, що додає ще більшого розуміння мого бачення в тій чи іншій роботі.
- Крутезна історія, дуже дякую тобі за твою творчість і за те, як надихаєш і мене ширше вглядатися в цей світ! Мистецтво для того і існує – змінювати кордони світу, уяви, можливостей! Ось воно – в чистому вигляді!
