Напередодні Нового року з Іриною Федоренко
Semira (Ірина Федоренко) – та сама українська художниця, фотографії з якої в обіймах із голівудським актором Джонні Деппом на тлі українського прапора облетіли весь світ. Про вас писали навіть у Латинській Америці, що Джонні виглядає неймовірно красивим та щасливим на фото і це справді впадає у вічі. Твої картини обирає найвище католицьке духовенство, показують для депутатів Європарламенту, твої клієнти – знаменитості та колекціонери з усього світу, напередодні Нового року прийнято підбивати підсумки, як пройшов твій рік?
Мені здається, що я так мало зробила, я б хотіла ще більше, для мене справді важливо продовжувати говорити світові про Україну, про те, що у нас – війна і щодня гинуть люди, мій спосіб – мистецтво, я веду діалог із глядачем через мої роботи. Цей рік пролетів, як одна мить, хоча, я б навіть сказала, що весь час, після 24 лютого 2022 року, сприймається як одна частина життя, а все, що до – інша… 2023-й розпочався великим проектом спільно з Генеральним консульством України у Мюнхені, крім Мюнхена в Німеччині у мене було дуже багато виставок цього року, я показувала свої роботи в Штутгарті, Хайлброні, Бремені, Дюссельдорфі. На другому місці за інтенсивністю моїх виставок можна назвати Італію: Мілан, Падуя, прекрасний Замок Меленьяно.
У мене було так багато поїздок, що в якийсь момент я прокинулася і не могла зрозуміти, де саме я знаходжусь: нові міста, переїзди, готелі, я втомилася та загубилася. Влітку, як організатор та куратор, я провела у Мюнхені виставку «Ренесанс» у рамках Міжнародного Фестивалю сучасного мистецтва «СЛІДИ», перші виставки Фестивалю проходили у Києві. За весь час у наших виставках взяли участь понад 100 художників з різних країн, цьогорічною почесною гостею стала художниця і скульптор Габріела фон Габсбург. У мене була велика персональна виставка «Українські мальви» в рамках Мюнхенського Фестивалю квітів, я досить рідко пишу квіти, але тут, через квіти, я розповідала про нашу культуру, красу та силу, була приголомшлива душевна атмосфера, приємні теплі спогади.
Досить багато моїх картин було представлено і на виставках в Україні: проект «Маріуполь нескорений» у Галереї Лавра, виставки у Музеї Павла Тичині, Національному Музеї Історії України, Музеї Марії Занковетської, Вінницькому Регіональному Художньому Музеї. В Україні в мене залишилися деякі картини, написані до 2022 року, які вціліли та зберігаються завдяки допомозі моїх друзів. Деякі з ранніх картин так само дивом уціліли, тому що залишилися в Нью-Йорку після виставок і зараз вони перебувають у постійній експозиції в Музеї та Галереї сучасного мистецтва K Gallery в Колумбусі.
Однією з важливих виставок наприкінці року була виставка в Європарлменті у Брюсселі, на жаль, я не змогла поїхати на відкриття через особисті обставини, але картини самі розповідають історію та проникають у свідомість людей, власне це те, для чого я їх і створюю – це мій маленький внесок у нашу спільну майбутню Перемогу, перед депутатами Європейського Парламенту я показувала картини із серії «Діти війни». Роботи цієї серії облетіли багато країн і вже заброньовано на виставки наступного року.
Окремо хочу розповісти про виставку Василя Кандинського, яку я відкривала у дивовижному місці – Музеї церкви Клерігуш – головній церкві Порту. Дуже хвилюючим для мене став момент передачі моєї картини найвищому Католицькому керівництву. Тепер одна з моїх картин із серії «SPIRITS» займе найдостойніше місце. Картину я передала на знак подяки за допомогу як представник та від імені American Fund for Ukrainian Reconstruction. А як подяку за картину отримала дуже цінний, унікальний і символічний подарунок – ключ від церкви Клерігуш. AFUR – окрема сторінка мого життя, де я є Директором з міжнародних зв’язків, фонд відкритий для допомоги у відновленні та реконструкції України, зараз ми працюємо над двома будинками для вимушених переселенців із Маріуполя.
Те, що ти розповіла – просто неймовірно, і це все зробила прекрасна тендітна дівчина, яка, напевно, має багато й інших справ і складнощів.
З важливого – зустрічі з друзями, час із близькими, приємні сюрпризи! Дякую всім за всі приємні моменти, час, проведений разом, за допомогу за те, що ви є! Бути собою – моє найголовніше досягнення зараз і завжди залишатися Людиною.
Як ти влаштувалася в Німеччині, як сильно змінилося твоє життя?
Змінилася дуже сильно, я з тих людей, які ніколи не планували виїхати жити за кордон, але тут не я вибирала, на жаль, тікати від війни чи виїжджати усвідомлено – дві великі різниці. Безумовно, багато складнощів та проблем вистачає, мені допомагає прекрасне знання англійської мови, я вже досить добре розумію і німецьку, але спілкуюся весь цей час у 95% англійською та вдома іноді буває навіть забуваю слова.
Як відзначатимеш Новий рік?
– До речі, тут Новий рік – другорядне свято, після Різдва в Мюнхені вже багато хто викинув ялинки і в місті прибрали практично всі святкові прикраси, залишилася лише головна міська ялинка, для мене це навіть трохи сумно. Я відзначатиму Новий рік з моїми близькими. Ти ж знаєш, я не любитель розповідати про особисте життя. Просто хочу побажати нам усім – Миру та Перемоги! Здоров’я та гармонії з собою та оточуючими! Кохання! Нехай все хороше – збувається! Загадуйте бажання новорічної ночі, знаю точно, що вони збуваються!
Дякую тобі і з Новим роком! Нехай твій Новий рік буде таким, як ти хочеш і принесе нам багато нових картин від тебе та чудових виставок!
