Так, виставку живопису, графіки та об’єктів в галереї «Сади Перемоги» було присвячено 30-річчю Незалежності України і назву вона має «Качки, рослини і міфи Тетяни Молодої».
Від початку треба зазначити, що проводити виставку у такому снобістському місці як «Сади Побєди» надто складно, бо «специфічно». Ця будівля та її внутрішня начинка претендує на суто буржуазний шик. Все настільки демонстративно тхне розкішшю, що я від початку була здивована рішенням авторки, але «так вже склалося» (= недостатність справжніх галерей в Одесі).
Через те твори Тетяни Молодої мали б «загубитися», тим більш, що зазвичай галерея «Садів Перемоги» розміщує твори на червоному, ще й під килим розфарбованому тлі. Хм…
На щастя, тло не роздушило твори! Особливо її скульптурки/об’єкти, ба са
ме вони й врятували виставку «Качки, рослини і міфи Тетяни Молодої». До того ж на відкритті переднє слово мала Ірина Тімохова, шанована мистецтвознавиця, яка докладно (та поетично) розповідала про міфологічність у живопису мисткині.
Але ж звичайно, коли у назві присутній перелік, то стає зрозуміло, що КОНЦЕПЦІЇ нема! Тобто автору нема чого сказати? Або навпаки, забагато?
У тому-то й привілей і недолік візуального мистецтва і Тетяна Молода КОРИСТУЄТЬСЯ цим повною мірою! У кожне полотно вона помістила (ЗАПХАЛА!) стільки символів та значень! Більш того, вона згодна і здатна всіх їх пояснювати!
Там є приватні наративи (про панське похождення бабусі та окупацію Західної України підчас Другої світової війни), але за манерами я б означила Тетяну як «ТИХИЙ ПАТРІОТ», бо вона чемна, тиха, але багато чого ЗНАЄ і не згодна погоджуватися також з багато чим.
На цій виставці можна на абсолютно на кожному полотні побачити багато чого (навіщо?): сонце, небо, зірки, квіточки, але в першу чергу висмикуєш КАЧКУ та РИБУ! До чого це? А то від дитинства, де качка, мов праматір, очолювала череду з каченятами у ході до ставка! То була дія і одночасно подія та хода. Що до риби, то це пов’язано з життям біля Тілігульського лиману; де люди годуються рибою, але ж риба водночас має у собі багато ІКРИ! Тобто можливостей для розповсюдження її самої! Чи ми не зашкоджуємо природі?
А близкість до природи у дитинстві (якої лишені багато з нас) у тої самої бабусі (а в декого вже спроможне викликати навіть заздрість) і сформувало її світогляд, її сприйняття дійсності. Де є вже перелічені об’єкти, але й трава, квіти та тваринки, але докладно, конкретно, а не як ландшафт/загальний пейзаж. Й також МІФИ та МІФОЛОГІЧНІСТЬ.
Більш того лагідні жіночки на полотнах позбавлені очей – вони затемнені! Вони існують, щоб передати гарний – позитивний – настрій, а не задля того аби щось, нас, глядачів роздивлятися. До того ж одразу глядач (чомусь) перетворюється на… слухача, бо звідти він чує етнічну музику – справжню народну, таку як у Dakh Daughters (Київ) чи Motanka (Луцьк).
І не дарма. Що продемонструвала/підтримала своїм співом Кароліна Грель, дівчинка, що разом з батьками приїхала на відкриття з містечка Городок, з Хмельниччини. Той спів був дуже приємний, чистий та природний = АУТЕНТИЧНИЙ, як і наміри мисткині. До речі, на відкриття спеціально приїхав також сам пан Тарас Максименко (колекціонер творів Михайла Жука), він оглядав роботи, знайомився з авторкою.
Дивно, але на виставці дійсно ДОМІНУВАЛИ об’єкти, чи точніше міні-скульптури, створені з пап’є-маше, які здатні відтворити дитяче світосприйняття, але сприймаються як дивовижні, абсолютно позитивні іграшки, чи СУВЕНІРИ?
Також на побажання Тетяни майже всі з’явилися у вишиванках, які були всі різні, навіть одна «від бабусі» (!) – найсправжніша, що ствердило усіх в позитивності намірів та творів Тетяни Молодої. Що в наші часи та у місті Одесі абсолютно необхідно!
Фото Степана Алекяна
