Як краса приходить у наше життя? Часом, дуже випадково! Так от, гортаючи стрічку Фейсбука, я натрапила на роботи і творчість художниці, про яку розповім сьогодні.
Знайомтеся – Наталя Станіславівна Кудрявцева.
Народилася 30 січня 1973 року у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
У 1995 році закінчила фізико-математичний факультет Криворізького педагогічного інституту.
У 2006 році здобула освіту на художньо-графічному факультеті Криворізького педагогічного інституту.
Є членом Міжнародного акварельного товариства ( IWS), а від 2018 року є членом Дольношльонскої спілки художників у Вроцлаві (Польща).
В арсеналі художниці – 4 персональні і понад 20 виставок в Україні, а також за кордоном: Албанія, Румунія, Словакія, Франція, Швейцарія, Болгарія, Італія, Фінляндія, Пакистан, Чеська республіка; активний учасник міжнародних пленерів.
Роботу художниці можна побачити в каталозі фарб від українського виробника «ROSA Gallery», від якого отримувала ще й спеціальну нагороду на акварельному фестивалі « Step by step” у Гданську.
Що відрізняє роботи Наталі: яскраві, ніжні та жіночі акварелі, сучасні та стильні роботи акрилом. Бачимо, що автор шукає, пробує роботу з різними матеріалами і в неї це гарно виходить, експерименти в творчості – це завжди вірний шлях в пошуках себе і свого стилю. Не дивлячись на те, що роботи дуже різні, можна одразу впізнати за колористикою авторку, вона обирає ніжні фарби, мені особисто дуже до вподоби гама рожевих кольорів, які використовує Наталя.
Я часто ставлю схожі питання різним митцям , тож – художник -покликання чи професія?
– Я вважаю, що художник -це покликання , яке стає для багатьох професією .
Іноді хочеться щось намалювати, щось «зафіксувати», просто висловитися в фарбах. Пізніше, коли створюєш роботу, хочеться експериментувати з матеріалом, кольором, шукаєш «свій» стиль.
Покликання художника – відчути красу в будь-чому і допомогти іншим відчути її. Коли ти вмієш викликати позитивний відгук у душі глядача і передати частинку свого сприйняття світу, то вважаєш себе найщасливішою людиною у світі!
– Що надихає? Які емоції потрібні художнику для творчого настрою?
- У художників світосприйняття відрізняється від уявлень інших людей. У тих речах, на які звичайна людина не зверне увагу, художник побачить цілий світ і «висловиться» у фарбах. Спочатку з‘являється бажання щось намалювати, потім ти розмірковуєш якими засобами передати на полотні чи папері своє бачення твору. У процесі створення картини ти використовуєш і свої знання композиції , і відчуття кольору, гармонії. Кожна картина має свою маленьку історію.
Я зараз працюю над серією робіт «Мелодія кохання» в техніці акрилового живопису. У цій серії робіти я хочу показати Любов не тільки як пристрасть чоловіка до жінки або матері до дитини, а як почуття сильної прихильності, сердечності, ніжності до об‘єкта: квітів, звуків, до всього, що нас оточує, на що навіть інколи не цінуємо і не звертаємо увагу.
– Розкажіть про улюблені картини, чи є такі? Знаю, що ставлення до робіт у кожного митця, як до діточок, як у Вас? Цікаво, що всі ми в цьому дуже схожі.
– Картини улюблені всі, поки їх малюєш. А потім картина починає жити своїм життям. Пізніше , через деякий час , починаєш аналізувати роботу вже як «критик» і хочеться щось змінити чи дописати. Мене супроводжує надія того, що я не зробила свою найкращу роботу. І це як стимул працювати, шукати ідеї, удосконалювати свою майстерність. Особливо це стосується акварельного живопису, де ти малюєш в техніці «мокрим по мокрому» і нічого не можливо виправити. Деякі акварелі я зберігаю, бо а ні копії, а ні того відчуття кольору не відтвориш знову.
– Наприкінці нашої бесіди прошу поділитися з нами якоюсь цікавою історією з творчого життя. Адже життя митця – це те, що відкриває двері на його творчість, пояснює сенс та задуми. Це щось таємниче та загадкове.
– Я не одразу прийшла до образотворчого мистецтва. Я спочатку закохалася в ботаніку, хімію, математику, фізику, писала вірші, танцювала, біля десяти років була легкоатлетисткою і їздила на змагання зі стрибків. Малювати любила, але як кожна дитина. В старших класах мені батько подарував акварельні фарби, якими я трохи помалювала і відклала, бо на ті часи то була дорога річ. Після закінчення фізико-математичного факультету мені знов подарували коробку акварельних фарб. І то був знов мені знак! Але до акварелі я прийшла десь через 15 років, бо це важка техніка, як потребує багато знань та умінь, не кажучи про те, що важливим є високоякісний папір та інші необхідні матеріали.
- Це саме той приклад, який я завжди шукаю – які знаки дарує нам життя, як вказує путь. Дуже дякую за цікаву розмову! Успіхів! Із задоволенням буду слідкувати за Вашою творчістю й далі, сама дуже люблю акварелі! Закохалася в того мопса, який же він гарний!
#IrynaFedorenko #Semira #ІринаФедоренко #НаталяКудрявцева
