Проект #Имена 19 Ирины Федоренко

Вітаю всіх наших читачів! Як часто зараз все вимірюється грошима і світ перетворився на тотальний базар, це навіть не ринок, а саме – базар! Ми втрачаємо духовність, губимо десь по дорозі своє коріння, а де ж місце для дущі? Сьогодні – про небазар!

Юлія Левицька – народилась у 1983 році в м. Одесі, де і закінчила художнє училище ім. М.Б.Грекова. Далі продовжила навчання в Києві – Націольна Академія Мистецтва та Архітектури, здобула освіту художника – реставратора. На разі, Юлія працює викладачем на кафедрі техніки та реставрації творів мистецтва в НАОМА.

Починаючи з 2007 року бере участь у художніх виставках:

2007 р.- виставка живопису випускників та студентів Художнього училища ім. М.Б. Грекова, м. Одеса;

2009 р. – виставка живопису до Восьмого березня в обласному центрі української культури, м. Одеса;

2010 р. – виставка до Дня Незалежності в обласному центрі української культури, м. Одеса;

2011 р. – благодійна виставка – продаж в реабілітаційному центрі для дітей – інвалідів м. Луцьк;

2011 р. – всеукраїнська виставка «Мальовнича Україна» , м. Київ;

2012 р.- Персональна виставка «Рідні мотиви» м. Одеса;

2013 р. – всеукраїнська виставка до Дня Незалежності;

2014 р. – всеукраїнська виставка жіночого портрету, м. Київ;

2017 р.- всеукраїнська Різдвяна виставка, м. Київ;

2018 р. – перше всеукраїнське трієналє «ART –NOVA» «Ню –арт», м. Кременчук;

2018 р. – всеукраїнська Різдвяна виставка, м. Київ;

2019 р.-всеукраїнська виставка жіночого портрету, м. Кропивницький;

2020 р. – всеукраїнська виставка жіночого портрету, м. Київ;

2020 р.- персональна виставка «БАБУСІ», Центр Укрїнської культури та мистецтва, м. Київ;

2020 р. – всеукраїнська Різдвяна виставка, м. Київ;

2015 р. – участь в художньому симпозіумі «Мелодії степу та моря», м. Одеса;

2013, 2014, 2016, 2018 рр. – участь в міжнародному пленері імені Холо Ласло в Угорщині, с. Тісадада.

Розкажи, про що твої роботи? Всі побачать зараз фотографії картин – це щось ніжне, душевне, справжнє..

Портрети сільських бабусь – зараз моя улюблена тема. Образи простих, щирих, жартівливих сільських жінок в своїх обов’язкових яскравих хусточках приваблюють і надихають. Сильні постаті, немов вогонь, що гріє всю родину, наповнені любов’ю та життям, часто важким і жорстоким (радянська доба комфорт не пропонувала).

Вони – частина мого життя, що проходило в селі на канікулах та відпустках.

І я розумію, що наші бабусі – вже історія, яка поволі їх забирає, і треба обов’язково їх написати, і прямо зараз.

Всі художники закохані в світ люди і мають улюблені теми. І як можна було не закохатись в такі милі з дитинства українські сільські пейзажі і бурхливе та емоційне життя, що там вирує? А бабусі, немов цілі великі світи, що зігріли душу своїм онукам на все життя. Там і жарти, і пісні, казки на ніч і для їжі (коли дитина вередує і їсти не хоче), всілякі смаколики, безмежна праця на городах, а іноді і сльози… А що ж поробиш, стільки пережили.

– Портрети сільських жінок, їх яскраве просте вбрання, душевна теплота, немов жива історія, захоплюють художницю, надихають на нові твори. А над чим ти працюєш зараз?

Зараз працюю над жіночими портретами у святковому настрої. Хочеться проекспериментувати з великими фігурами і простором, знайти цікаві композиційні рішення, передати настрій. Святковий стіл – це просто і складно, не тільки велика кількість страв і горілки, хоча це теж непогано, але й душевні розмови, жарти, спогади – для літніх людей, як ретроспектива життя. А ще й пісні, вже ближче до десерту. Цікаво спостерігати, як літні люди, зморені від постійної важкої праці, наче розквітають, співаючи, і голоси такі гарні, а я і не знала…

Майже завершена перша нова робота – «Солодкий компот». Карантинні будні допомагають – надають час.

Звісно, що життя – це не свято, що це складно, що вистачає гірких моментів і я не хочу торкатись їх у мистецтві. Живопис дає мені багато енергії і добра тема – теж.

– Що тебе надихає? Як проводиш свій вільний час?

– Надихаає енергія життя, рух, надихає краса, цікаві особистості.

Вільний час присвячую продовженню розкриттю образів сільських жінок, шукаю нові рішення, роблю ескізи.

Як ставишся до колег-художників? Як вважаєш, в творчому колі велика конкуренція?
Постійно спостерігаю за творчістю цікавих мені художників, митців з Європи та США, підписуюсь на них, чомусь вчусь – не боятись нестандартних рішень, відкритих кольорів. Цікавлюсь і творчим шляхом колег, його розвитком, адже в арт – середовищі велика кількість пропозицій і творців, що працюють у різних напрямках. Просування своєї творчості – питання досить актуальне і складне для мене.

Як ти сама вважаєш, в якому стилі твої роботи?

Для створення реалістичних портретів (написання облич, рук) – ідеально підходить емоційна та експресійна «алла – пріма» : складні, фактурні, бурхливі олійні мазки в оточенні відкритих кольорів, кричущих акрилових флуоресцентів. Утворюється емоційне яскраве поєднання, виходить настрій.