Велике інтерв’ю з Іриною Павлюченко

Велике інтерв’ю з Іриною Павлюченко – однією з учасниць Фестивалю сучасного українського мистецтва «СЛІДИ» 2021 Ірини Федоренко (SEMIRA)

14 травня вже вдруге відкрився Фестиваль сучасного українського мистецтва «СЛІДИ» в Києві, цього року в виставці прийняли участь 16 митців з різних куточків України, куратор, організатор та одна з учасниць – Ірина Федоренко (SEMIRA). Ми поспілкувалися з художницею з Харкова – Іриною Павлюченко про її творчість, надхнення, нові проєкти і враження від виставки.

Розкажи нам трохи про себе, ми хочемо познайомити ближче наших читачів з тобою.

Не дивлячись на аналітичний склад ума та вищу економічну освіту, моє життя щільно пов’язане з творчістю. Робота в маркетингу та рекламі – той ще дріт проміж працею літератора, дизайнера, рахівника. Та одного часу мої думки та почуття змінили монітор на полотно. Так, я аматор, але були часи навчання, подяка моїм учителям. Пишу олією, акрилом, малюю аквареллю, обожнюю змішані техніки, вигадувати щось своє, щось нове. У жанрі інсталяції розібрала мотоцикл. Дякую чоловікові за терпіння.

З великою повагою до великих майстрів. Музеї, опера, філармонія обов’язкові до відвідування під час мандрів. З подорожей повертаюсь мотивована і відразу за мольберт. Сюжети різні, надихає саме життя. Картини також розбіглися світом.

Полюбляю одночасно працювати над декількома роботами. Просто зараз в мене в майстерні: з одного боку фруктово-неоновий настрій, з другого причаївся серйозний психоаналіз з мене зростом.

Часто беру участь у виставках: Харківських, Київських, всеукраїнських, міжнародних, спілки художників. У Верховній Раді – моя гордість. А Фестиваль сучасного українського мистецтва «Сліди», то, мабуть, моя любов. Дуже вдячна Ірині Федоренко, що нас всіх зібрала. Святкова атмосфера у Музеї історії Києва, зіркова добірка учасників, вдячний глядач. Усім хто поблизу, рекомендую відвідати. Фарби з собою не брала, тож виплеснула емоції у вірші:

Митцю відчути як себе щасливим?

Художника що робить ціліснім і щирим?

Ані нові то фарби, пензлі золоті,

ані майстерності секретів пізнання, ані

Чудовий краєвид пленеру. Ні!

Цікавість в глядача очах,

захоплені що всесвітом в квадраті. ²

Моя творчість на виставці репрезентована картиною «Колір музики». В ній втілена думка про те, що музика сучасна, зокрема електронна, бере своє коріння у віках, у класиці. На цей вислів мене надихнув 13-річний син, що поєднує володіння саксофоном та music-making. На чорному полотні акрил, срібляста поталь, та комбінація лаків, що дозволяє картині змінюватися залежно від освітлення, кожного разу підбурюючи вашу уяву. Хтось бачить щогли яхт, хтось великі міста, хтось потоки ртуті, що підстрибують на грифі віолончелі, розірвана ж струна, як символ бездоганної майстерності.

До речі, така ж аналогія актуальна не тільки для музики. На мою думку, для сучасного мистецтва в цілому: знайти своє коріння, свій унікальний код – ось застава згуртованої української нації, мистецтво, то ж є провідник, артист, то – імпульс. На нас випали бурхливі часи змін, це дає змогу кожному митцю посадити паростки міцної країни.

З нетерпінням чекаю на кожне «завтра», щоб втілити всі задумки. У перспективі – інтерактивні картини та світло-музичні інсталяції, новий погляд на звичний світ.