Інтерв’ю з художником Ярославом Войцеховським
Де Ви народилися?
Ярослав Войцеховський: Народився я в місті Одеса, в такому славному та легендарному районі як Таїрово, де зростав, як митець, у різні боки.
Яка перша згадка в Вашому житті?
Я.В.: Перша згадка в моєму житті — це мій перший день народження, як я сиджу за великим столом та їм вафельний торт.
Хто Ваші батьки?
Я.В.: Мої батьки — люди максимально не причетні до мистецтва. Мій батько — військовий, а мати — соціальний працівник.
Як Ви стали митцем?
Я.В.: Я з дитинства малював й згодом вирішив зробити це професією свого життя.
Які три яскраві події з Вашого дитинства Ви пам’ятаєте?
Я.В.: Перша, це коли ми гралися на майданчику з колегами й камінчик випадково влучив мені в голову. Друга, це як я ловив окунів з батьком в рівчаку. Третя, це коли мені подарували цуценя.
Розкажіть докладніше про цей випадок.
Я.В.: Таке мале, мій дід назвав його Рябчик й я був шокований цієї подією.
Коли Ви зрозуміли, що хочете бути художником?
Я.В.: Усвідомлення цього факту прийшло до мене в сімнадцять років. В тому юному віці мені здавалося, що художники не працюють, що вони не ходять на роботу як столярі, кухарі та хлібороби. Мені здавалося, що професія художника дуже легка й проста, але виявилося, що не так вже й легка.
Тобто Ваша мрія стала метою, якої Ви досягли?
Я.В.: Так.
А зараз яка у Вас мрія ?
Я.В.: Стати рок-зіркою світового візуального мистецтва як Мауріціо Каттелан, Аніш Капур, Ансельм Кіфер.
Чи подобалося Вам навчатись у школі?
Я.В.: Так, звісно.
Які були улюбленні предмети?
Я.В.: Біологія, фізкультура, трудове виховання. Особливо мені сподобалися співи. Не розумію, чому цього предмету не має у старших класах, адже він дає можливість легально покричати в школі.
Які захоплення з дитинства Ви перенесли в своє теперішнє життя?
Я.В.: Споглядання та пошуки не стільки краси, а пошуки чогось виразного в оточуючому світі. Адже мої мистецькі практики про мене, я не заходжу в міфи, легенди та політичні дискурси. Якщо я говорю про Григорія Сковороду, то я говорю про власне світосприйняття через методологію цього діяча.
Тобто Ви переносите свой особистості почуття та світобачення на персонаж свого мистецтва?
Я.В.: Так.
А чому саме Григорій Сковорода?
Я.В.: Адже, на мою думку, він є одним з стовпів української думки. Й максимально зрозуміло та просто сформулював, що таке бути українцем й що таке українська ідея.
А що таке українська ідея?
Я.В.: Це розуміння свого унікального та неповторного шляху, в контексті європейської цивілізації.
Розкажіть, будь ласка, про свою освіту?
Я.В.: По завершенні школи, я здобув професію кухаря, яка дуже допомагає у житті, адже професія художника не дуже прибуткова в Одесі. Потім одеське художнє училище імені Грекова, навчання у Львівській академії, потім здобув ступінь магістра на художньо-графічному факультеті педагогічного університету.
Чим Ви жили в студентські роки, якими ідеями й що для Вас було важливо?
Я.В.: Мені пощастило зустріти гарних педагогів, не байдужих до своєї професії, які пояснили, що якщо ти здобуваєш професію художника, то це не гра.
Що це були за педагоги?
Я.В.: Валентин Анатолійович Захарченко, в якого я навчився живопису та захищав диплом. Також Зільберберт Юрій Давидович, Гаря Валерій Павлович, Алікберов Віталій Мурсалович.
Пам’ятаєте, як Ви заробили перші гроші як художник?
Я.В.: Це було на першому курсі, я писав етюди коло моря й випадковий перехожий придбав у мене один з етюдів.
Яким було Ваше перше робоче місце?
Я.В.: Я працював помічником кухаря.
Що найбільше подобається у Ваших художніх практиках?
Я.В.: Чесність з самим собою та чесність перед собою.
Чи вірите Ви в Бога?
Я.В.: Я не вірю. Я знаю, що Бог є.
Ходите до церкви?
Я.В.: Ні. На даному єтапі вона не є потрібним посередником між мною та Богом.
Яка з десяти заповідей для Вас важлива?
Я.В.: Мабуть, про “не сотвори собі кумира”.
Які книги читаєте?
Я.В.: За збігом сталося так, що останню книгу яку я читав, був твір Юрія Яновського “Вершники”. Не зважаючи на те, що це радянський письменник, мені дуже сподобався опис природи та події, що відбувалися тут, на півдні України.
У Вас є політичні переконання?
Я.В.: Так, звісно. Все, що нас оточує, є політикою й від цього не дінешся. Особисто мені подобаються ідеї анархізму в контексті того, що ти сам несеш відповідальність за своє життя.
Які книжки на Вас вплинули?
Я.В.: Мабуть, твори Чарльза Буковского.
Плачете?
Я.В.: Так.
Чого не вибачте близким людям?
Я.В.: Брехню та не щирість. Правда, якою б вона не була, для мене важливіша, ніж комфортна брехня.
