від Андрія Шептунова
Одеса завжди була містом, де світло і тінь існують за власною логікою, а море задає ритм життя. У цій атмосфері, насиченій південним сонцем і відчуттям внутрішньої свободи, живе і працює художник Андрій Желез. Основа його практики — академічна: він здобув освіту в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Водночас його роботи формуються не лише школою, а й тим особливим одеським середовищем, яке важко описати, але легко відчути. Його Одеса — це не пейзаж, а радше простір внутрішнього досвіду, де реальність природно переходить у уяву.
Стиль Андрія Железа впізнаваний. Його роботи побудовані на напрузі між протилежностями: холодним і теплим, раціональним і емоційним. У палітрі часто домінують два полюси: глибокий синій, пов’язаний із ніччю та внутрішнім простором, і насичений червоний, який працює як колір життя, тілесності й енергії.
Центральним мотивом у його творчості є оголена натура. Втім, це не просто зображення тіла, а спосіб дослідження внутрішнього стану, який сам художник окреслює як «жіноче альтер-его». Через пластику, пози і вразливість фігури він працює з власним досвідом і емоціями, переводячи їх у візуальну форму.
Технічно його живопис складний і продуманий. Желез використовує змішану техніку — поєднує акрил і олію, створюючи ефект глибини і внутрішнього сяйва. У цьому відчувається зв’язок із традицією старих майстрів, але без прямого наслідування — радше як переосмислення у сучасному контексті. Поверхня його робіт виглядає завершеною, але водночас зберігає відчуття руху і напруги.
Сьогодні, в умовах війни, коли Україна переживає складний період, а Одеса регулярно живе під звуки сирен, ця практика набуває додаткового виміру. Прагнення до гармонії і цілісності можна читати як форму внутрішнього опору, а робота з кольором — як спосіб утримати відчуття життя.
Мистецтвознавці можуть детально аналізувати композицію і техніку, але іноді цього недостатньо. У цьому проєкті ми відмовилися від звичного інтерв’ю і запропонували художнику відповісти на запитання мовою його робіт.
Ми поставили Андрію Железу 12 запитань — про любов, пам’ять, місто і війну. У відповідь він не пояснював, а показував.
Як виглядає душа жінки, коли на неї ніхто не дивиться?
«Подруги», 2024, полотно, олія, 30 × 55 см
У чому полягає головна загадка людського тіла?
«Комфетка», 2025, полотно, олія, 68 × 48 см
Покажіть вразливість, яка насправді є силою.
«Дотик», 2025, полотно, олія, 90 × 90 см
Якби Адам не прийняв яблуко, якою була б Єва?
«У країні чудес», 2024, папір, акварель, 30 × 21 см
Як у ваших роботах виглядає діалог між минулим і теперішнім?
«Морські брати», 2025, полотно, олія, 90 × 90 см
Як виглядає «Ніч у музеї» у вашому баченні?
«Оперний театр», 2024, полотно, олія, 60 × 90 см
Де у ваших роботах відчувається одеське повітря?
«Дилдозавр», 2025, полотно, акрил, 25 × 30 см
Як виглядав би «живий квадрат», якби Малевич працював із тілом?
«Фалос Соні Делоне», 2025, диджитал, 30 × 15 см
Де знаходиться вихід із повсякденності?
«Побачення», 2024, папір, акварель, 21-30 см
Як виглядає сон, який ви боїтеся або хочете побачити?
«Сон», 2024, полотно, олія, 80 × 50 см
Якщо Одеса — це жінка, якою вона є у ваших роботах?
«Доля», 2023, полотно, акрил, 60 × 80 см
Якщо твоя виставка — це одне речення, якою роботою вона завершується?
«Букет», 2025, полотно, олія, 55 × 35 см
Мистецтво — це мова, в якій тиша не означає відсутність змісту. У цьому діалозі Андрій Желез пропонує власний спосіб говорити про складні речі — через колір, форму і тілесність.
Кожна робота тут — не завершена відповідь, а відкрите запрошення до інтерпретації. Те, що бачить глядач, говорить не лише про автора, а й про нього самого.
Історія Андрія Железа продовжується — у майстерні, де запах фарби змішується з морським повітрям. Щоб стежити за новими роботами і проєктами, ви можете підписатися на його сторінки в соціальних мережах.
Слідкуйте за творчістю Андрія Железа:
