Автор: Настя Мане
Фото: Сергій Коняхін, Катаріна Блажиєвська, Настя Мане, ШІ
Одеса знову стала місцем зустрічі сучасної культури. У просторі HIDER відбувся 12-й Festival of Creativity CARDO, який об’єднав художників, музикантів, дизайнерів, перформерів та всіх, хто шукає нові форми творчого висловлювання.
CARDO вже давно перестав бути просто фестивалем. Це жива система, у якій різні види мистецтва взаємодіють між собою, народжуючи нові сенси. Тут музика переходить у перформанс, живопис доповнює сценічну дію, а глядач стає безпосереднім учасником подій.
Сам HIDER цього дня став частиною мистецького висловлювання. Гості проходили через старий одеський дворик, що поступово відкривав новий світ, наповнений музикою, світлом, інсталяціями та людьми.
Не випадково символом фестивалю стали медузи, що “літають” над подвір’ям. Цей образ ніби стирає межу між реальністю та уявою, запрошуючи глядача залишити звичний світ за воротами.
КольоРа: перформанс Катерини Івашиннікової
Однією з центральних подій фестивалю став авторський перформанс Катерини Івашиннікової.
Для фестивалю вона створила не лише сценічний образ, а й власноруч розробила костюм та художній макіяж. Основою перформансу стала концепція «КольоРа».
За словами авторки, слово народжується з поєднання Кольору та Ра, бога сонця. Сонце є джерелом життя, а кольори стають енергією життя та внутрішнього стану людини. Через образ, пластику та колір перформанс досліджує взаємозв’язок людини із власним емоційним світом.
Окремою частиною фестивалю став авторський інтерактивний проєкт Олександри Солнцевої/AlexSandraAtmanSun «Послання з Поля», у якому творчість, намір і символіка об’єдналися в єдиний процес взаємодії з глядачем.
Учасники проходили кілька простих, але усвідомлених етапів: створювали власне коло, інтуїтивно обирали колір, ставали частиною спільного полотна та отримували індивідуальне послання із практичним завданням.
Проєкт поєднує авторські методики, символічну роботу з кольором та особистий творчий досвід мисткині. Це не ворожіння і не пошук готових відповідей, а можливість на мить зупинитися, почути власний внутрішній запит і зробити перший крок назустріч бажаним змінам.
Музика фестивалю
Важливою складовою CARDO стала музична програма.
Після тривалої перерви гурт «Скромний Бог» уперше представив свою авторську концертну програму. Для багатьох гостей це стало однією з найочікуваніших подій фестивалю. Живий виступ вкотре підтвердив, що колектив зберіг власне звучання та енергетику. Спеціальним гостем концерту став Євген Назаров, лідер гурту «Нижній Світ», який разом зі «Скромним Богом» виконав уже добре знайомий публіці хіт «На балконі», а також презентував нову спільну композицію «Шива Бум», що вперше прозвучала наживо.
Disappearing Moth
Музичну програму фестивалю доповнив проєкт Disappearing Moth Жанни Клімової. Її виступ поєднав авторську музику, сценічний образ і перформативну подачу, ставши органічною частиною загальної концепції CARDO, де різні види мистецтва взаємодіють між собою.
Під сценічним ім’ям Disappearing Moth Жанна Клімова представила авторський музичний перформанс. Звук, світло, пластика й атмосфера простору HIDER перетворили виступ на ще одну мистецьку інсталяцію, у якій музика стала продовженням візуальної частини фестивалю.
«Серце»
Окрему увагу привертала інтерактивна скульптура Жанни Клімової «Серце», вирізьблена вручну з дерева. Усередині роботи прихована електронна система, завдяки якій світло проривається крізь артерії, перетворюючи їх на живі судини. Коли лампи спалахують, здається, ніби всередині дерев’яної форми знову виникає життя. Поєднання природного матеріалу й сучасних технологій створює образ серця як джерела енергії, пам’яті та людських почуттів.
«Ідемо зі мною» («Говоряща ікона»)
Ще однією знаковою роботою стала «Ідемо зі мною», також відома як «Говоряща ікона». На перший погляд це статичний артоб’єкт, що переосмислює традиційну іконографію через образ мертвої діви. Але завдяки вбудованому технологічному механізму твір несподівано оживає просто на очах у глядача. Цей момент руйнує межу між скульптурою, інсталяцією та перформансом, змушуючи переосмислити звичне уявлення про життя, смерть і пам’ять.
У виставковій програмі фестивалю були представлені роботи Насті Мане, яка показала серію своїх творів, а також роботи молодої художниці Лізи Ангельчук.
Також художниця Настя Мане презентувала нову скульптуру «Омаж Соні Делоне». Це своєрідний діалог із творчістю легендарної мисткині українського походження, яка революціонізувала сприйняття кольору в європейському мистецтві. Робота стала спробою переосмислити її ідеї мовою сучасної пластики та нагадати про українське коріння однієї з найвпливовіших художниць ХХ століття.
Символічно, що робота з’явилася саме на CARDO, де однією з наскрізних тем став колір. Якщо перформанс Катерини Івашиннікової досліджував колір як енергію людини, то «Омаж Соні Делоне» звертався до кольору як до універсальної художньої мови, здатної поєднувати епохи та покоління митців.
Експозиція стала ще одним прикладом того, як CARDO відкриває простір для різних поколінь авторів, дозволяючи відомим митцям і молодим художникам говорити з глядачем на одній сцені.
Демони, що дивляться у відповідь
Свою експозицію представив Сергій Коняхін.
Його авторські демонічні ляльки балансують між міфологією, психологією та сучасним мистецтвом. Вони викликають водночас цікавість і тривогу, залишаючи простір для власних інтерпретацій глядача.
«Family TV»
Медіаінсталяція «Family TV» Влада Черненка стала майданчиком для демонстрації відеокліпу «Black Prince» Жанни Клімової. Чотири ретро-телевізори, об’єднані в єдину композицію, синхронно транслювали відеороботу, створюючи ефект множинного екрана та занурюючи глядача в атмосферу кліпу.
Автор реалізував технічну концепцію інсталяції, вдихнувши нове життя у вінтажні телевізори та перетворивши їх на сучасний медіаоб’єкт. Завдяки цьому відеокліп перестав бути лише екранним твором і став частиною просторової інсталяції, органічно доповнюючи загальну атмосферу фестивалю.
Відеоарт
Окремою частиною фестивалю став відеоарт Олени Кутінової. Художниця представила візуальне дослідження форми, лінії та кольору, в якому абстракціонізм виходить за межі статичного зображення. Її робота поєднує авторську анімацію, віджеїнг та можливості штучного інтелекту, створюючи безперервний потік образів, що взаємодіють із простором, музикою та глядачем.
Сергій Коняхін представив авторський відеоарт «Про зішестя ангела на землю, занурення його під води мирського потопу, а також страти його на центральній площі».
Фільм побудований із сотень документальних кадрів, які автор збирав протягом багатьох років роботи оператором на телебаченні. Новинна хроніка, вирвана зі свого звичного контексту, перетворюється на художню притчу про сучасний світ. Образ ангела проходить шлях від появи до жертовної загибелі, а документальні матеріали набувають нового символічного звучання, поєднуючи реальність, міф і авторське бачення.
Більше, ніж фестиваль
CARDO ще раз довів, що сучасна культура народжується не лише у великих музеях чи галереях. Вона виникає там, де зустрічаються люди, готові експериментувати, слухати одне одного й створювати нові сенси.
Саме такі незалежні фестивалі поступово формують нове українське культурне середовище, у якому мистецтво, музика, дизайн і перформанс перестають існувати окремо й стають частинами одного живого процесу.
Там, де літають медузи, завжди народжуються нові історії.
