Автор статті: Андрій Шептунов
Є міста, які ми запам’ятовуємо візуально, а є ті, які хочеться зчитувати кінчиками пальців. Справжня Одеса починається там, де закінчується свіжа штукатурка фасадів і проступає шорстка фактура часу — розтріскана фарба на старих дверях, тепле, випалене сонцем дерево та шорсткий камінь непарадних дворів. Саме в таких місцях, далеко від галасливих туристичних маршрутів, пульсує справжнє життя.
Настя Кириліна — саме такий автор. Вона не просто пише міські пейзажі чи жанрові сцени; вона вступає з реальністю в глибоко особистий, майже інтимний діалог. Її роботи являють собою делікатний архів емоцій та фактур, де кожна деталь, чи то перекошені двері, чи прищіпки на мотузці, стає важливим оповідачем, наділеним власним голосом і характером.
Особливого виміру творчості надає вибір матеріалів. Настя часто відмовляється від класичного полотна на користь старого дерева, фрагментів побуту та предметів, що вже прожили своє довге життя. Ці артефакти минулого несуть у собі власну пам’ять, потертості та шрами часу, а пензель художника лише вплітає нові сюжети в їхню багату історію, даруючи їм дивовижне друге дихання.
Художній світ Кириліної населений колоритними персонажами, де повноправними господарями простору часто виступають незалежні коти, а архітектура будівель красномовніша за будь-які слова. Це мистецтво тонкого спостереження, в якому завжди знаходиться місце для легкої, теплої іронії та світлої меланхолії за епохою, що минає та вислизає.
Зустріч з її живописом схожа на раптову знахідку старого сімейного альбому. Виникає миттєве почуття впізнавання, коли глядач фізично відчуває фактуру старої стіни або чує скрип дерев’яних сходів. Картини змушують зупинитися в нескінченному потоці повсякденної метушні і просто прислухатися до себе, відкриваючи портал у найпотаємніші спогади.
Щоб по-справжньому зрозуміти художника, іноді потрібно відмовитися від звичних довгих міркувань і дозволити мистецтву говорити самому за себе. Ми вирішили змінити класичний формат інтерв’ю і запропонували автору відповісти на наші запитання не словами, а власними творами, створивши абсолютно щиру візуальну подорож її особистою географією. Пропонуємо вашій увазі візуальний діалог, де замість довгих фраз звучать образи, фарби та сенси.
З яким твором ви б хотіли познайомити нашого читача в найпершу чергу, щоб між вами одразу виник візуальний діалог?
Покажіть картину, при створенні якої ви застосували найбільш нестандартну для себе техніку або змішали абсолютно непоєднувані матеріали.
«Не бачу, не чую, не дихаю»
Поділіться твором, де буденна деталь міського пейзажу, на яку багато хто не звертає уваги, стала головним героєм.
«Прищіпки»
Покажіть картину, основою для якої послугував старий предмет, дерево або фрагмент побуту з найдивовижнішим минулим життям, знайдений вами.
«Сірники»
Яка з робіт відобразила те місце або будівлю, якої більше не існує в реальності, але вона продовжує жити завдяки вашим фарбам?
«Coffee time»
У якому творі головним героєм став випадковий перехожий або колоритний місцевий житель, чия швидкоплинна емоція назавжди залишилася на полотні?
«Екіпаж»
Поділіться роботою, де тварини виступають не просто як частина пейзажу, а як повноправні господарі міського простору.
«Господар життя»
У якій роботі місто постає не реальним місцем, а простором сну, пам’яті й уяви?
«Маяк»
Поділіться картиною, яку глядач повинен розглядати зблизька, щоб помітити крихітну, але вирішальну деталь, що змінює весь сенс сюжету.
«Стовпотворіння»
У якому творі прихована тонка іронія або добра посмішка над звичним укладом повсякденної метушні?
«Botanik»
Яка з ваших робіт найкраще передає ту саму невловиму атмосферу старого одеського дворика, прихованого від очей туристів?
«Старий дворик»
Яку з ваших робіт ви б назвали наріжним каменем своєї творчості, без якої неможливо повністю зрозуміти ваш художній шлях?
«Відблиск»
Кожна робота Насті — це лише початок довгої розмови, в якій глядачеві відведено роль співавтора. Місто на її картинах продовжує жити, дихати і змінюватися, відкриваючи свої таємниці тим, хто готовий сповільнитися і подивитися трохи глибше за звичні фасади. Цей візуальний діалог не закінчується на останньому творі. Він безперервно триває в кожному новому сюжеті, знайденому в тихих провулках, і в кожному фрагменті старого дерева, що отримав право на нову, яскраву історію.
Продовжити знайомство з творчістю, зазирнути за лаштунки процесу створення картин і стежити за появою нових щирих образів можна на сторінці художниці:
Instagram Насті Кириліної: @kirilinanastya
