Візуальний маніфест Олександра Дрьомова

Між Раєм та Апокаліпсисом

Автор статті: Андрій Шептунов

У сучасному українському мистецтві є постаті, які воліють говорити не словами, а образами, до того ж образами радикальними. Олександр Дрьомов — художник-парадокс, чия творчість балансує на межі сакрального та провокаційного.

Його офіційна біографія — це своєрідний маніфест відмови від інерції минулого. Історія митця, який народився у 1970 році, для світу мистецтва починається лише в його 40 років. Період до цього рубежу автор залишає за дужками публічної біографії, зберігаючи лише яскраві дитячі спогади про малювання на шпалерах і титульних сторінках книжок. Цей свідомий «перезапуск» особистості дозволив йому повернутися до академічного навчання вже у зрілому віці та виробити унікальний, впізнаваний стиль.

Дрьомов нерозривно пов’язаний з українським артконтекстом. Його персональні та групові проєкти регулярно виставлялися на знакових майданчиках: від галереї «Знак питання» та Музею сучасного мистецтва Одеси (MSIO) до залів київського «Мистецького арсеналу» та Одеського художнього музею.

Художня мова Дрьомова — це сміливий синтез традиційної техніки іконопису та жорсткої соціальної критики. Використовуючи канонічні прийоми, він зображує не святих, а війни, екологічні катастрофи та соціальну нерівність. У його роботах постійно присутня конфронтація: форма, покликана нести благодать, наповнюється змістом, що кричить про біль і несправедливість.

Відомий концептуаліст Сергій Ануфрієв так описує цю трансформацію у творчості Дрьомова:

«Відеокамера на розп'ятті — це ламання стереотипів, відкриття очей на справжній стан речей... Якщо раніше його творчість за своєю суттю була подібна до іконопису, що зображує Світ Інший, то нове мистецтво Дрьомова зображує наш світ, його проблеми та прикрощі, його гріхи та омани».

Дивовижно, але Олександр Дрьомов знайшов відгук у широкої аудиторії не лише через полотна, а й через медіапростір. Він став зіркою ТікТоку, Інстаграму та Ютубу, де його контент руйнує всі стереотипи про вік. Глядачів підкорює не лише його колоритний образ — густа сива борода й татуювання, — а й чудова фізична форма. У своїх відео, часто наповнених гумором і самоіронією, він з легкістю стрибає з пірса, балансує на поруччях або пірнає в крижану ополонку. Ця вітальна енергія та фізична свобода, вочевидь, живлять і його радикальне мистецтво.
Картини Олександра Дрьомова часто говорять більше і гучніше за будь-які тексти. Вони спонукають до переосмислення цінностей. Тому для цієї статті ми обрали експериментальний формат інтерв’ю.

Ми підготували для Олександра 12 питань — про минуле, про війну, про надію та страхи. Але замість слів художник відповість на них своїми роботами.

Дивіться уважно. Відповіді перед вами.

Мовчання Олександра Дрьомова звучить гучніше за будь-які маніфести. Його візуальні відповіді не залишають місця для двозначності — вони б’ють точно в ціль, оголюючи нерв часу, в якому ми живемо. Від іронічного переосмислення класики до похмурої фіксації наслідків війни — кожне полотно стає дзеркалом, у яке часом страшно, але необхідно зазирнути.

Дрьомов доводить, що мистецтво не зобов’язане бути зручним чи багатослівним. Воно має бути чесним. І в цій чесності — чи то суворий лик з картини, чи то життєствердний стрибок у крижану воду у стрічці соцмереж — криється секрет його тяжіння.

Спостерігати за тим, як художник поєднує сакральні сенси з драйвом сучасного життя, можна в режимі реального часу. Слідкуйте за новими роботами, перформансами та повсякденною філософією Олександра Дрьомова на його сторінках:

Instagram

YouTube

Роботи Олександва Дрьомова, які можна придбати